Читать на русском

Незважаючи на те, що Херсон звільнили ще в листопаді минулого року, регіональний підрозділ з розслідування воєнних злочинів і далі поповнює свою базу справ за фактами катувань та обстрілів російськими загарбниками, зазначає IWPR.

Об этом сообщает Компромат 2.0

“Ми вийшли на вулицю і почали дивитися один на одного. Я трималася за ногу. Хтось намагався зупинити кровотечу голови. Біля мене була жінка, яка сиділа на паркані і трималася за живіт. І ніхто не плакав”, – розповіла Тетяна Єременко, описуючи перші хвилини після обстрілу центрального ринку в Херсоні 24 грудня 2022 року.

“Ніхто не кричав. Ми були в глибокому шоці, розгублені, намагалися зрозуміти, що сталося… Все було в диму”.

Був ясний свіжий ранок, і 45-річний адміністратор університету робив покупки до свят у великому павільйоні, з нетерпінням чекаючи на новорічну сімейну зустріч і ще одну можливість відсвяткувати визволення міста, яке відбулося минулого місяця.

Близько 11 години ранку ракета з реактивної системи залпового вогню “Град” влучила в сусідній магазин, розтрощивши дах. Єременко, яка затрималася біля м’ясної лавки, побачила, як уламки скла каскадом посипалися на овочевий прилавок, куди вона прямувала. Коли пролунав ще один вибух снаряду, вона сховалася за бетонну лавку.

Оскільки швидка допомога не приїжджала, вона зателефонувала зятю, який вивіз її через переповнені і завалені уламками вулиці та повернув на вулицю Маяковського, де розташований найбільший у цьому районі супермаркет. Тут завжди людно, з чергою біля входу та пішоходами на перехресті. Саме сюди влучив перший снаряд.

“Це була абсолютна катастрофа, – згадує Єременко. “Я бачила тіла ще живих людей, які лежали на вулиці і багато крові, відра крові вздовж вулиці”.

Продовжуючи рух, вони ледь не врізалися в ракету, що стирчала з асфальту.

“Я пам’ятаю жінку на перехресті в червоній куртці”, – продовжує Єременко. “Вона була мертва. Пам’ятаю двох людей на перехресті, які ще були живі, вони ворушили руками. Пам’ятаю білий мікроавтобус на перехресті, а в ньому хлопець, мертвий. Він наполовину випав з автобуса”.

За даними обласної військової адміністрації, в Херсонську область щодня потрапляє від 35 до 100 снарядів, близько половини з яких припадає на територію самого міста. 24 грудня у Херсоні було зафіксовано 28 обстрілів.

Чотирнадцять снарядів влучили в район центрального ринку, вбивши 11 людей і поранивши близько 70. Ще 14 снарядів влучили у післяобідній час в районі лікарні, де багато людей перебували на лікуванні – синдром подвійного удару, який занадто часто повторюється, щоб бути просто збігом обставин.

Відстежуючи снаряди

Оскільки бойові дії все ще тривають, притягнення до відповідальності винних у масовій загибелі людей на базарі в Херсоні стикається зі значними труднощами.

Тим не менш, триває активне розслідування, яке очолює херсонська прокуратура за підтримки військових, поліції та Служби безпеки України (СБУ).

З міркувань безпеки прокуратура, яку очолює 41-річний прокурор Андрій Коваленко, базується в сусідньому Миколаєві. Усього в прокуратурі, яка відповідає за розслідування воєнних злочинів у Херсонській області, працює лише 15 прокурорів. У відповідній міжнародній слідчій групі може налічуватися до 50 осіб і більше.

Розслідування обстрілу є складним, але відбувається за стандартними процедурами.

“По-перше, ми оглянули ділянку обстрілу та кожну локацію, куди влучила ракета”, – розповів Коваленко. “Залишки, уламки, самі ракети були вилучені з місця події. Ми оглянули ділянки і залишки спільно з фахівцями артилерії. Ми скерували експертів надати медичні висновки щодо кожного пораненого. Також ми опитали тих, хто отримав поранення під час обстрілу і поспілкувалися з родичами загиблих”.

Військові експерти оцінили тип зброї, а також системи і методи, які використовувалися для ведення вогню. Артилерійські підрозділи допомогли визначити траєкторію польоту снарядів та точку їхнього відправлення. Після цього військові надали інформацію про підрозділи у відповідних районах, а обласна та місцева адміністрація надали оцінку пошкоджень, у тому числі і збитків, завданих обстрілом.

Складність полягає в тому, щоб пройти шлях від аналізу траєкторії до встановлення точки обстрілу, ідентифікації військового підрозділу і, нарешті, імен людей, які входили до складу цих підрозділів. Як правило, в такому розслідуванні може також використовуватися інформація з відкритих джерел, супутникові знімки і розвіддані, надані союзниками.

Наразі вдалося встановити місце, на підконтрольній Росії території по той бік Дніпра, звідки були випущені снаряди і попередньо ідентифікувати відповідальний російський підрозділ.

Це лише початок побудови успішного судового переслідування, серед чисельності обстрілів, кількість яких зростає. Коваленко повідомив, що на сьогоднішній день було досліджено 1,500 місць обстрілів

Відстежуючи катів

Незаконні позбавлення волі – ще один важливий напрямок розслідувань херсонського підрозділу. Під час окупації людей затримували за підтримку України в соціальних мережах, участь у мирних протестах або за негативні коментарі стосовно російської армії.

Державних посадовців, представників поліції та офісних працівників заарештовували та примушували до співпраці з російською адміністрацією. Українське громадянське протистояння було ще однією мішенню для викрадень і катувань.

Олександр Дяков, 47 років, керівник комунальної власності, був частиною групи, яка передавала українським спецслужбам інформацію про пересування російських військових і матеріально-технічних засобів.

“Зусилля партизанів, у тому числі і нашої групи, були однією з причин завдяки яким Збройним силам України так швидко вдалося увійти в місто і так успішно його відбили”, – сказав він.

За це довелося заплатити певну ціну. Під тортурами інший учасник спільноти виказав ім’я Дякова, якого потім затримали і жорстоко били протягом 17 днів.

“Ми передавали важливу інформацію про те, де базуються російські військові, як пересувається їх техніка по місту”, – сказав Дяков. “Ми також передавали інформацію про колаборантів, громадян України, які зрадили свою країну. І інформацію про те, де живуть співробітники ФСБ [російських спецслужб]. Саме через це я і був травмований”.

Після чотирьох жорстоких допитів і катувань електричним струмом Дяков отримав настільки серйозні травми, що його перевели на стаціонарне лікування, після чого – за сприянням українського лікаря і завдяки тому, що росіяни почали відходити – він зміг втекти.

Він досі відчуває біль навіть після двох операцій, включаючи пересадку шкіри, та потребує подальшого лікування.

За поточними підрахунками, щонайменше 1 232 людини були незаконно ув’язнені в десяти місцях позбавлення волі. Можливо, таких місць було набагато більше.

Основними в’язницями були Херсонський слідчий ізолятор, в якому під час окупації утримувалося щонайменше 500 в’язнів, включно з Дяковим, і підвал Суду з розгляду справ про фінансові злочини. Також використовувалися сирі, давно занедбані ізолятори в підвалі обласного управління Національної поліції.

З усіх ув’язнених 642 особи було звільнено, частина під час окупації, а решта – після відходу росіян. Ще 590 осіб не були звільнені або їхнє місцезнаходження невідоме.

Коваленко вважає, що фактична кількість затриманих потенційно набагато вища. Оскільки більша частина Херсонської області все ще перебуває під окупацією, можна з точністю стверджувати, що затримання та катування продовжуються.

Притягнення до відповідальності вищого керівництва

Ідентифікувати тюремних наглядачів та інших порушників дуже складно, зокрема через те, що більшість з них були в масках і накривали голови ув’язнених мішками.

Але справжнім випробуванням – і водночас можливістю – у Херсоні є побудова справи проти окупаційного керівництва та їхніх керівників у Росії.

“Табори тимчасового утримання та те, що сталося в Херсоні – це лише мікросвіт загального російського злочинного плану”, – сказав Вейн Джордаш, керуючий партнер Global Rights Compliance, міжнародної юридичної консалтингової групи, яка допомагає команді прокурорів у Херсоні порадами та аналітичними даними.

Враховуючи те, що окупація тривала десять місяців, Джордаш вважає, що має бути можливим встановити керівників цих таборів та порушити кримінальну справу проти окупаційного керівництва.

“Розслідування херсонської прокуратури щодо місць позбавлення волі є справді вдалим, особливо щодо головного пункту утримання під вартою”, – продовжив він. “Наступним кроком буде розглянути загальну ситуацію та показати, що ці місця несвободи працювали як одна система і що ця система мала зв’язок з Росією. Це не були тимчасові установи, якими керували бойовики”.

Джордаш зазначив, що колаборанти можуть бути важливим джерелом інформації про організацію та особовий склад окупаційної влади. Навіть у тих випадках, коли встановлення окремих осіб може бути складне, можна буде визначити підрозділи, до яких вони входили.

Інші злочини також потребують окремої уваги. Викрадення дітей є однією з основних категорій, при цьому Джордаш підкреслив численні свідчення від незалежних джерел про сексуальне насильство в місцях позбавлення волі, як одну з форм катувань. За його словами, велика кількість опитаних повідомили про те, що вони самі були жертвами зґвалтувань і знущань. Розслідуванням цього вкрай складного питання займатиметься спеціальний підрозділ з розслідування сексуального насильства.

“Поки що прокуратура перебуває лише на початковому етапі цих розслідувань”, – сказав Джордаш. “Ми сподіваємося, що впродовж наступних трьох-чотирьох місяців слідство зможе не просто викрити всі випадки, а вибудувати цілісну і обґрунтовану справу проти вищого керівництва херсонської окупаційної влади і, ймовірно, навіть проти Росії”, – сказав Джордаш.

Встановлення правосуддя

Загальна кількість імовірних воєнних злочинів зареєстрованих у Херсоні становить 10 926, тоді як загальнонаціональна цифра сягає майже 70 000.

Хоча ці цифри відображають радше зареєстровані інциденти, а не кримінальні справи, це є серйозним випробуванням, особливо в умовах, коли війна все ще триває.

“Херсонщина – прифронтова область і багато людей звідти виїхало. Бої все ще тривають”, – сказав Коваленко. “Тож ми безумовно не маємо всієї інформації про те, що відбувається… Ми розуміємо, що цифри набагато, набагато більші”.

Отримати необхідні документи складно, а винуватців, які перебувають переважно в Росії, буде важко ідентифікувати і майже неможливо посадити на лаву підсудних.

Наразі 17 особам було висунуто звинувачення у семи справах. Чотири справи були передані до суду, шість обвинувачених – громадяни Росії та України. Лише один, росіянин, перебуває під вартою.

Згідно з українським законодавством, за відсутності обвинувачених судові процеси відбуваються заочно за присутності визначених судом представників.

Поки що це тільки початок. Проте Коваленко чітко усвідомлює, що цей процес є довготривалим і значною мірою залежить від успішного завершення війни.

“Звинувачення [російських солдатів] у злочинах і притягнення їх до відповідальності за ці злочини стане можливим, коли ми здобудемо перемогу над Російською Федерацією”, – каже він. “Після цього ми отримаємо доступ до документів військових підрозділів, які перебували в Україні та Херсонській області.

“Ми рухаємося в напрямку того, щоб кожен російський солдат, який скоїв воєнні злочини, знав, що він буде притягнутий до кримінальної відповідальності і покараний. Ми не маємо жодних прогнозів… але ми знаємо, що наша робота може тривати роками, можливо навіть десятками років, так само, як це було після Другої світової війни”.

Єременко, яка сама була поранена під час атаки на базар, наразі дуже боїться повертатися на вулицю Маяковського, де розташований відділок поліції, щоб надати свідчення.

“Як тільки припиняться обстріли, я поїду туди, надам свідчення. Не раніше”, – сказала вона.

Тим не менш, для неї процес здійснення правосуддя щодо того, що сталося в Херсоні, є не тільки важливим, але й нагальним.

“Після війни, після перемоги я хочу, щоб всі вони понесли відповідальність за свої дії”, – сказала вона. “І я хочу, щоб це сталося якомога швидше, тому що кожен день помирають люди. Кожен день нас обстрілюють. Кожен день чийсь будинок палає”.

Автор: Anthony Borden, IWPR executive director

Джерело: IWPR

Источник: Растрига